Преосвященний єпископе Іринею!

Промисел Божий, що кличе женців на жнива Господні, досягнув і тебе, й віднині ти входиш у сонм святителів Церкви Христової, освячений благодаттю єпископською й готовий вступити на поприще великого і відповідального служіння.

Пастирське служіння не нове для тебе. Понад двадцять років ти стоїш біля престолу Божого. Проте, згідно з давнім церковним звичаєм, нам слід напутствувати тебе на майбутнє служіння й нагадати про його висоту і зміцнити добрим словом.

Пастиреначальник Господь Ісус Христос закликає тебе бути пастирем пастирів Його череди, для яких ти повинен стати прикладом і в житті, і служінні,

тому що тільки тоді повчальне слово буде переконливим, коли воно підкріплюватиметься відповідним життєвим прикладом. Для пастирів і пастви ти маєш бути «зразком у слові, у житії, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті» (1 Тим. 4, 12).

Єпископство є служіння в Церкві, а не панування над Церквою. Тільки коли пастирі й пасомі зберігають «єдність духу в союзі миру» (Єф. 4, 3), Церква свідчить світові про свою надсвітовість. Але для цього необхідно, за словами апостола Павла, «поводитися гідно звання, до якого ви покликані, з усякою смиренномудрістю та довготерпінням, терплячи один одного любов’ю» (Єф. 4, 1-2). Удостоєний нині через таїнство Святої Церкви єпископського сану й зробившись спадкоємцем апостольського служіння, намагайся, щоб слова святого апостола були правилом твоєї архіпастирської діяльності. «Отож пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий поставив вас охоронцями, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю» (Діян. 20, 28).

У всіх труднощах, які безсумнівно зустрінуться на твоєму шляху, кріпися, «тому що дав нам Бог духа не страху, але сили, і любові, і здорового розуму» (2 Тим. 1, 7), дивися постійно «на начальника і виконавця віри Ісуса, Який, замість радості, яка йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого» (Євр. 12, 2). Нехай укрпілюючими будуть для тебе слова священномученика Кипріяна Карфагенського, який у посланні до Цецилія писав: «Якщо Господь і Бог наш Ісус Христос є Сам Верховний Священик Бога Отця, якщо Він перший приніс Самого Себе в жертву Отцю й заповів це творити в Його пам’ять, то очевидно, що тільки той священик є істинним наступником Христовим у служінні, який наслідує у священнодійстві Христа, і тільки тоді він приносить повну й досконалу жертву Богові Отцю у Церкві, коли приносить її так, як приносив Сам Христос».

Усім відома твоя любов до чернецтва й молитви. Нехай і надалі молитва до Спасителя, Його Пречистої Матері й угодників Божим зігріває твоє серце у хвилини радості та хвилини випробувань. Намагайся передати своїм пасомим той досвід духовного життя, який ти набув у трьох великих Лаврах – Троїце-Сергієвій, Свято-Успенській Почаївській і Києво-Печерській. Відповідно до рішення Священного Синоду твоєму опікуванню вручається новоутворена Ніжинська єпархія, до якої входять парафії з багатою й древньою історією, однак дуже розорені в роки лихоліть. Докладай максимум зусиль для того, щоб відродити істинно общинне церковне життя. Будь вірним і гідним єпископом Української Православної Церкви.

А тепер прийми цей жезл – символ архієрейської влади, який має служити твоєю опорою в майбутньому служінні, й дай перше архіпастирське благословення всім, хто молитовно співпереживав тобі в ці значимі й святі хвилини твого життя.

† Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви